Бувало у вас так, що в стосунках спіткала невдача? А бувало, що ви переживали один, два, три розриви, а коли в четверте спробували вибудувати нові стосунки з жахом зізналися собі, що все повторюється знову. Наче постійне дежавю.
«ЧОМУ Ж, ЩОРАЗУ ВИХОДИТЬ ОДНЕ І ТЕ Ж САМЕ ?» з образою питаємо ми самі себе. Як тільки з’являється людина якій ми готові віддати руку і серце, як ми знову опиняємося на шляху, що веде до чергового розриву. То ж що насправді відбувається і як це можна змінити ?
Річ у тому, що у своєму дорослому житті ми зазвичай відтворюємо добре завчені сценарії, які буди сформовані в глибокому дитинстві, коли ми повністю залежали від дорослого, що мав нас захищати й підтримувати. Як правило це можуть бути стосунки з мамою, або ж тим дорослим який найбільше займався нами й найбільше часу був з нами поряд.(надалі я буду писати тільки «мама» маючи на увазі будь-кого, із значущий дорослих)
Ми в дитинстві пізнаємо світ і вчимося взаємодіяти з ним через маму, в залежності від того, як мама реагує на потреби дитини. Всі страхи, які ми відчували в глибокому дитинстві — страх залишитися на одинці чи бути відкинутим могли повторюватися циклічно раз за разом. Після вони так глибоко запечаталися в головному мозкові, що залишилися з нами назавжди, як прошивка операційної системи на комп'ютері. Так ми можемо бути готові задушити партнера своєю любов’ю, або навпаки, боятися будь-якої близькості.
Ми можемо значно покращити свої стосунки, якщо зрозуміємо, який тип прив’язаності у нас сформувався в глибокому дитинстві. Неважливо самостійно ви працюєте чи з психологом, але усвідомлення і праця обох партнерів значно покращить ваші стосунки.
Отож, виділяють 4 типи прив’язаності :
1. БЕЗПЕЧНА : (з цим типом прив’язаності вибудовувати близькі стосунки вдається досить легко)
Якщо в дитинстві дитина отримувала всю емоційну підтримку, яка була їй необхідна, у неї розвивається безпечна прив’язаність.
Дитина, у якої встановлений емоційний зв'язок з матір'ю, засмучується, коли мама йде, і радіє, коли вона повертається, з підозрою ставиться до незнайомців, але готова з ними спілкуватися, якщо мама поруч.
Мама для неї — безпечна гавань, з якої можна спокійно відплисти, щоб досліджувати світ, і в яку завжди можна спокійно повернутися.
У дорослому віці такі люди точно так само будують відносини з романтичними партнерами: вони не бояться близькості, довіряють партнеру, без побоювання діляться з ним думками й почуттями і не відкидають його, ледь їм здасться, ніби щось пішло не так.
2. ТРИВОЖНА ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ: «Ти мене не любиш!» це фраза яку ви найчастіше почуєте від себе, або свого партнера.
Небезпечно-тривожна прив'язаність у дитини виражається в тому, що, коли мама йде, вона впадає в істерику, а коли повертається, підходить до неї, але в контакт не вступає, може навіть відштовхнути; панічно боїться незнайомців, плаче більше інших дітей і боїться досліджувати нове.
Романтичні стосунки такого дорослого пофарбовані вічної тривоги: він у всьому бачить підтвердження, що його не люблять. Звідси - «Я так і знав, що ти мене не любиш!», «Ти думаєш, що я товста!» - і інші фрази, над якими так весело жартувати.
А насправді нічого смішного: в дитинстві дитина не отримувала підтверджень, що її люблять, і цей страх нікуди не подівся.
3. УНИКАЮЧА ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ: «Давай жити паралельно», «Я неготовий до серйозних стосунків, вони обмежують мене»
Людина з таким типом прив'язаності , уникає близьких стосунків — повна протилежність попередньому варіанту.
Тут все навпаки: коли мама йде, дитині нібито все одно. Повертається -- ніяких емоцій. З незнайомцями спілкується без жодного страху і взагалі не бачить різниці між матір'ю і чужими людьми, спілкується з ними однаково спокійно.
Встановити близький зв'язок з таким дорослим — надзвичайно важко: він боїться будь-якої близькості, інтимні стосунки для нього - знак небезпеки. Йому простіше, коли він ні від кого не залежить, а щастя інших не пов'язане з його поведінкою.
Зізнаватися такій людині в любові - значить відлякнути її назавжди. Вона боїться зближуватися з людьми - вони ж можуть і поранити.
4. ДЕЗОРГАНІЗОВАНА ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ: «Сам не знаю, чого хочу»
Дезорганізована прив’язаність виглядає дуже дивно: то дитина кидається до мами з відкритими обіймами, то відштовхує або уникає контакту з нею.
Вся річ у тому, що вона одночасно відчуває потребу в любові і ніжності - і боїться, що його ранять.
У дорослого — те ж саме.
З боку це виглядає так, ніби людина сама не знає, чого хоче, і тому він подає суперечливі сигнали, які партнеру не так-то просто витлумачити. «Йди сюди, стій на місці»
Такі люди не вміють контролювати свої емоції, не здатні знайти здоровий спосіб для того, щоб заспокоїтися і прийти в себе, якщо їх засмутили.
Спілкуватися з ними найскладніше - від них ніколи не знаєш, чого чекати. Найприкріше, що такий тип прихильності може передаватися з покоління в покоління: не розібравшись зі своїми дитячими травмами, дорослі подають такий же суперечливий приклад і своїм дітям.
Тож прочитавши характеристики, ви могли впізнати себе, свого партнера або ж свою дитину, що скоріш за все свідчить що ви вже передали їй свій сценарій прив’язаності.
Якщо у ваших відносинах повторюється одна і та ж проблема - ви боїтеся, що вас кинуть, уникаєте дуже близьких відносин або взагалі не зрозумієте, потрібно воно вам чи ні, - задайте собі питання:
«Що зі мною не так?», «Чому я так боюся надто близько зійтися з людиною?», «Навіщо мені домагатися любові того, хто до мене байдужий?».
Коли ви зрозумієте, що проблема всередині, ви виявите, що самоаналіз - велика річ.
留言