Співзалежність насправді в конкретний період розвитку людини, є необхідною для виживання. З моменту народження і до 2-3 років основним психологічним завданням розвитку є формування надійного зв'язку між мамою і дитиною, а надалі відділення від батьків. Якщо це завдання виконано повноцінно й успішно у дитини формується здорова прив'язаність, вона може досліджувати світ.
Показником того, що в дитини у віком від 2-3 і більше років сформована здорова прив'язаність є те, що ми бачимо психологічно незалежну дитину від батьків. Дитина може покладатися на себе, на свою внутрішню силу, заявляти про себе і свої бажання. Дитина часто посилає Я- сигнали («я сама (м); я не хочу або я хочу»), вона навчається брати на себе відповідальність за свої дії, навчається ділитися, взаємодіяти (гратися) з іншими й стримувати свою агресію, адекватно ставиться до авторитету інших, виражає свої почуття словами й ефективно справляється зі страхом і тривогою. Якщо ж ця стадія не була успішно завершеною до кінця, дитина стає психологічно залежною від інших. В такому випадку виростаючи, така особистість буде мати неусвідомлену ціль відчути «надійний зв'язок» таким чином, він буде намагатися отримати це через співзалежні стосунки.
В попередньому пості, я описувала, що співзалежна людина не дуже відрізняє свої почуття від почуттів свого партнера, або ж навпаки. Так же співзалежна людина вважає, що будь-які її емоції, дії можуть якось керувати почуттями партнера. Адже якщо подивитися на дитину до 2-3 років, то весь світ крутиться навколо дитинки. В ідеалі, якщо дитина заплаче- одразу з'являється мама, якщо дитинка посміхнеться- одразу посміхається мама, або навпаки у відповідь на посмішку мами- посміхається дитина.
Пам'ятаєте Назара і Марійку. В їхній парі часто виникали сварки, після сварок Марійка запускала план, який мав таку концепцію: « Я ображуся і він почне робити те, що я хочу», «Я не зможу жити без тебе, якщо ти не зробиш так, щоб я була щаслива, тоді я помру». Марійка часто скаржилася своїм подругам, що стосунки з Назаром не нормальні, адже постійні сварки її також втомлювали, але зробити з собою вона нічого не може….
Назар в свою чергу, часто злився на Марійку, адже через неї в нього все життя йшло шкереберть, він все робив тільки для неї, а вона його не цінувала і ніколи достатньо не проявляла любов. Назар завжди говорив Марійці : «В нас все буде добре», «Я готовий на все заради тебе», «Я все для тебе роблю» і так далі
Співзалежність у дорослих людей виникає тоді, коли дві психологічно залежні людини встановлюють взаємовідносини один з одним. Зазвичай ці відносини формуються на несвідомих потребах завершити, пройти свої ранні процеси формування зв'язку, які з якихось причин не були завершені в віці до 2-3 років. Такі люди ніби намагаються стати одним цілим, вони мають переконання про розбиту людину на дві половинки. Так як обидва партнери зачасту не мали сформованої надійної прив'язаності, вони не можуть відчувати й навіть діяти незалежно один від одного. Такі пари можуть виглядати, наче приліплені. Тому такі люди часто зосереджені на почуттях іншого, а не на своїх. В таких парах частіше звучить : «Ти сердишся! Тобі боляче! Ти радісний (на) сьогодні! Ти сумний (на)!»., або ж «Ми не хочемо. Ми так повеселилися. Нам дуже подобається» і т.д. Кожен з них має таємну внутрішню надію, що інший забезпечить йому те, чого він не отримав в ранньому дитинстві: близькість і надійний зв'язок. Оскільки ця ціль ніколи не буде озвученою й усвідомленою, досягнути її не можливо, адже кожен з них має роль, яку йому призначили та не пояснили.
Саме тому з часом після невдалих спроб задовольнити свою несвідому потребу, партнери починають намагатися контролювати один- одного, обвинувачувати у своїх проблемах один- одного, а також надіється, що якісь його дії приведуть до того, що партнер почне поводити себе саме так, якби хотілося йому, щоб зблизитися і задовольнити свою потребу в безумовній любові, прив'язаності й піклуванні. Так, кожен з партнерів зайнятий іншим і в нього не має часу на те, щоб зустрітися з самим собою і зайнятися саморозвитком.